Війна зробила ціни та курс гривні нервовими, а сімейні бюджети — вразливими: дорожчають пальне й імпорт, бізнес закладає ризики у прайси, інвестори шукають «тихі гавані» — від ОВДП до долара й навіть біткоїна. На цьому тлі інфляційне таргетування НБУ має відповідати на просте запитання: чи здатна політика, що тримає інфляцію біля цілі через облікову ставку та комунікацію, працювати, коли значну частину шоків формують логістика, енергетика та бюджетні видатки? За даними НБУ, Держстату та оглядів МВФ, у 2023–2024 інфляція сповільнювалась, але у 2025 ризики знову зросли через війну й цінові хвилі в ЄС. Далі розберемо, як це впливає на кредити, депозити, страхування та вашу інвестиційну стратегію.
Інфляційне таргетування НБУ: аналіз ефективності та ризиків
Загальний огляд ситуації
Інфляційне таргетування НБУ — це режим, у якому центральний банк публічно задає ціль по інфляції та налаштовує монетарні інструменти (насамперед відсоткові ставки й операції з ліквідністю), щоб повернути зростання цін до цього орієнтира. У «мирні» роки логіка проста: дорожчі гроші охолоджують попит, дешевші — підживлюють. Але в умовах воєнної економіки інфляція часто рухається не лише попитом, а й шоками пропозиції: логістика, енергетика, дефіцит робочої сили, ризики для бізнесу, коливання валютного ринку.
Станом на 2025 рік Україна поступово повертається до більш «класичного» дизайну політики після періоду жорстких воєнних обмежень. НБУ в 2023–2024 роках перейшов від жорсткої фіксації курсу до режиму керованої гнучкості, паралельно утримуючи високу облікову ставку НБУ як головний сигнал для ринку. За даними Держстату, інфляція Україна після піку воєнного шоку у 2022 році суттєво сповільнилася у 2023-му, прискорилася впродовж 2024 року (на тлі витрат бізнесу та відновлення споживання) і на початку 2025-го лишається фактором, який напряму впливає на депозити, кредити та курс. У своїх Інфляційних звітах НБУ (2024–2025) регулятор підкреслює: повернення інфляції до цілі залежить не тільки від ставки, а й від фіскальної дисципліни, обсягу зовнішнього фінансування та стабільності очікувань.
Практичний висновок для домогосподарств простий: у воєнних умовах «інфляційний цикл» менш передбачуваний, а отже планування бюджету й інвестицій потребує більшої диверсифікації. Не варто робити ставку на один інструмент — навіть якщо він «працював завжди».
Як працює монетарна політика НБУ під час війни
Щоб зрозуміти, чи працює інфляційне таргетування, важливо розкласти механіку на кілька каналів. НБУ впливає на економіку через вартість гривневих грошей, валютний ринок і очікування.
Облікова ставка НБУ як якір для депозитів і кредитів
Облікова ставка НБУ — це «базова ціна» гривні. Коли ставка висока, банкам вигідніше тримати ресурси в інструментах НБУ, а не роздавати дешеві кредити; відповідно зростають депозитні ставки і дорожчає кредитування. У теорії це знижує попит і сповільнює інфляцію.
У воєнний час ефект частково «з’їдають» інші фактори: ризики неповернення кредитів, слабка інвестактивність, структурний дефіцит робочих рук. Тому висока ставка може сильніше впливати на заощадження (депозити, ОВДП) і валютні очікування, ніж на реальний попит через кредитування. Це добре видно у банківській статистиці НБУ: передавання сигналу в депозитні ставки зазвичай швидше, ніж у довгі кредити для бізнесу, які залежать від ризик-апетиту банків.
Валютний канал і керована гнучкість курсу
Для України курс — це один із найпотужніших «передавачів» інфляції: імпортне пальне, техніка, ліки, частина продуктів та компонентів виробництва прямо реагують на девальвацію. Після переходу до керованої гнучкості (позиція НБУ детально пояснена у публікаціях 2023–2025 років) курс став більше відображати ринковий баланс, але НБУ й надалі згладжує надмірні коливання інтервенціями. Це важливо: різкі стрибки курсу швидко перетворюються на стрибки цін.
Для читача це означає, що інфляційне таргетування НБУ в українських реаліях завжди «двоканальне»: ставка + валютна стабільність. І якщо один канал тимчасово слабшає (наприклад, через шок пропозиції), другий може компенсувати.
Канал очікувань: психологія, яка має ціну
Інфляція багато в чому про очікування: якщо бізнес і населення впевнені, що ціни зростатимуть на 15–20%, вони починають закладати це в зарплати, прайси й орендні ставки. НБУ намагається «якорити» очікування комунікацією: прогнозами, поясненнями рішень щодо ставки, сигналами про курс і резерви. Саме тому регулятор регулярно публікує Інфляційний звіт, Макроекономічний та Монетарний огляди, а також результати опитувань бізнесу й домогосподарств.
Коментарі експертів: чи працює інфляційне таргетування в реальності
Питання «чи працює інфляційне таргетування» у 2025 році звучить не як академічна дискусія, а як практичний тест на стійкість фінсистеми.
Позиція НБУ (за матеріалами Інфляційних звітів 2024–2025) зводиться до того, що класичні інструменти працюють, але з лагом і з поправкою на війну: ключове — зберігати позитивні реальні ставки (щоб гривневі заощадження не «з’їдала» інфляція), контролювати надлишкову ліквідність та підтримувати керовану гнучкість курсу.
Аналітики інвесткомпаній і банків у публічних оглядах 2024–2025 років (зокрема ICU, Dragon Capital, а також макроогляди великих українських банків) часто підкреслюють два моменти:
- у 2023 році дезінфляція значною мірою була підсилена не лише ставкою, а й нормалізацією логістики, кращими врожаями та адміністративними факторами;
- у 2024 році інфляційний тиск повернувся через зростання витрат бізнесу, енергетичні ризики та пожвавлення споживання — тобто через суміш «немонетарних» і «помірно монетарних» чинників.
Міжнародні інституції (МВФ у програмних документах і переглядах, Світовий банк у макроекономічних апдейтах) загалом підтримують рамку інфляційного таргетування як «якір довіри», але наголошують: без прогнозованого зовнішнього фінансування, керованого дефіциту бюджету та достатніх резервів НБУ монетарна політика втрачає ефективність.
Для читача тут головне: інфляційне таргетування не є «чарівною кнопкою». Це система, яка найкраще працює, коли інші політики не підривають її — і коли економіка не живе в режимі постійних шоків.
Прогнози експертів і власний аналіз: що буде з інфляцією та ставками у 2025
Ринкові прогнози в Україні традиційно «роз’їжджаються» через високу невизначеність. Але в 2025 році є кілька спільних припущень, які повторюються в оглядах НБУ, МВФ та провідних аналітичних команд (ICU, Dragon Capital, матеріали ділових медіа на кшталт Forbes Ukraine, NV Бізнес, Liga.net з посиланням на макроаналітиків).
По-перше, базовий сценарій більшості аналітиків — поступове сповільнення інфляції ближче до однозначних значень за умови стабільного зовнішнього фінансування, контрольованого курсу та відсутності масштабних енергетичних шоків. По-друге, облікова ставка НБУ, ймовірно, рухатиметься вниз дуже обережно, якщо інфляційні очікування не «розклеяться» і не виникне тиску на валютний ринок. По-третє, ризиковий сценарій — нові удари по енергетиці, погіршення логістики або провал у зовнішньому фінансуванні — швидко повертає інфляцію в двозначну зону і змушує НБУ тримати ставку високою довше.
Мій прикладний висновок для особистих фінансів на 2025 рік такий:
- Тримайте ліквідну «подушку» на 3–6 місяців витрат у гривні (частково на депозиті/картці, частково в коротких ОВДП), а не «все в кеші». Високі ставки дають шанс перекрити частину інфляції.
- Диверсифікуйте валютний ризик: якщо доходи гривневі, частина заощаджень у валюті або інструментах із прив’язкою до валютної динаміки знижує залежність від курсових стрибків.
- Кредити беріть з запасом міцності: при воєнній невизначеності краще коротший термін і менше боргове навантаження, навіть якщо ставка здається прийнятною. Монетарна політика може змінюватися швидше, ніж сімейний бюджет.
- Оцінюйте реальну дохідність: порівнюйте ставку депозиту/ОВДП не «з красивою цифрою», а з очікуваною інфляцією на ваш горизонт (6–12 місяців). Це і є практичне застосування логіки таргетування.
Висновки
Інфляційне таргетування НБУ у 2025 році працює, але не так «чисто», як у підручниках. У воєнній економіці інфляцію рухають шоки пропозиції та ризики, а монетарна політика часто більше впливає на очікування, заощадження і валютну стабільність, ніж на кредитний цикл.
Класичні методи — облікова ставка НБУ, управління ліквідністю, комунікація й курсова політика в режимі керованої гнучкості — залишаються ключовими. Їхня ефективність залежить від фіскальної дисципліни та зовнішнього фінансування (що регулярно підкреслюють МВФ і Світовий банк), а також від здатності економіки адаптуватися до енергетичних і логістичних викликів.
Для читача головний практичний урок такий: не намагайтеся «вгадати» одну цифру інфляції. Краще будувати фінансовий план, який витримує різні сценарії: частина активів у гривні під відсоток, частина — з валютним хеджем, мінімізація дорогого боргу та регулярний перегляд бюджету під зміни монетарної політики. Це і є найкраща особиста стратегія в умовах, коли макроекономіка живе на підвищеній волатильності.
Контекст грошово-кредитної політики буде повнішим, якщо також звернутися до матеріалу «Електронна гривня (e-UAH): коли чекати та навіщо вона потрібна», де розглядаються альтернативні інструменти впливу НБУ на економіку.