Завершення транзиту російського газу наприкінці 2024 року стало не просто символічним кінцем епохи, а практичним стрес-тестом для всієї енергосистеми України. У відповідь на цей виклик НАК «Нафтогаз України» здійснив стратегічний маневр, який виходить далеко за межі простої закупівлі палива. Йдеться про фундаментальне переналаштування логістичних потоків із заходу на південь, де ключовим партнером стала Греція. Це не просто диверсифікація поставок — це спроба створити нову архітектуру енергетичної безпеки, здатну протистояти ціновим коливанням у Центральній Європі та геополітичним штормам у Чорному морі.
Енергетичний Південний експрес: як домовленості Нафтогазу з Грецією змінюють імпорт
Логістичний прорив: як працює «Вертикальний коридор» Греція – Україна
Підписаний у листопаді 2025 року Лист про наміри між Нафтогазом та грецькою DEPA Commercial став каталізатором створення так званого «енергетичного мосту». Його технічною основою є концепція «Вертикального коридору» — маршруту транспортування скрапленого природного газу (LNG) з Південної Європи на північ, який об'єднує ГТС Греції, Болгарії, Румунії, Молдови та України.
Ключовими елементами цієї інфраструктури стали:
FSRU Александруполіс: плавуча установка, що у жовтні 2025 року збільшила потужність регазифікації до 136,2 ГВт-год/добу, відкривши прямий доступ до американського LNG.
Інтерконектор IGB (Греція-Болгарія): оператори розпочали процедуру розширення пропускної здатності з 3 до 5 млрд куб. м на рік, що має зняти обмеження на ключовому перетині кордону.
Лупінг Рупча-Ветріно: нарешті розпочато будівництво критично важливої 61-кілометрової ділянки в Болгарії. Її завершення до жовтня 2026 року розблокує реверсну потужність Трансбалканського трубопроводу до 15 млрд куб. м на рік, усунувши головне «вузьке місце» на шляху до України.
Президент України підтвердив, що до кінця 2026 року Україна та Болгарія планують технічно завершити формування активного коридору, здатного імпортувати близько 10 млрд куб. м газу на рік. Цей маршрут позиціонується як критичний резервний канал (backup) на випадок блокування поставок із західного напрямку.
Економіка питання: чому грецький LNG поки що дорожчий за європейські хаби
Попри політичну волю та технічну готовність, економіка «Вертикального коридору» залишається його найслабшим місцем. Для того, щоб газ досяг українських сховищ, він має подолати чотири митні та тарифні зони. Згідно з аналізом ринку, кумулятивна вартість транспортування маршрутом від Греції до України становить близько 5,76 євро/МВт-год. Для порівняння, імпорт через існуючі західні інтерконектори (наприклад, через Польщу) коштує трохи менше 3,00 євро/МВт-год.
Ця двократна різниця у витратах робить південний маршрут поки що неконкурентоспроможним. Реакція ринку була миттєвою та показовою. У лютому 2026 року аукціони на бронювання транспортних потужностей «Вертикального коридору» завершилися фактичним провалом: із запропонованих 72 ГВт-год пропускної здатності було заброньовано лише мізерні 48 МВт-год. Компанія DEPA Commercial взагалі утрималася від участі, а Нафтогаз, за даними джерел, віддав перевагу дешевшим західним маршрутам.
Фінансовий аналітик енергетичних ринків Олексій Новіков у коментарі для нашого видання пояснює:
«Південний коридор сьогодні — це не спроба знайти найдешевший куб газу, це інвестиція в енергетичну безпеку. Звісно, транзитні тарифи маршрутом із Греції майже вдвічі вищі за звичні польські, що робить його економічно важким для щоденного трейдингу. Проте його геополітична цінність у тому, що він фізично ізольований від зон впливу, які можуть використовуватися для тиску на Україну. Фактично, залучаючи пільгове фінансування ЄБРР, Нафтогаз сплачує "страхову премію" за гарантовану незалежність поставок. Це дороге, але безальтернативне страхування від форс-мажорів».
Дизельний кейс: чому грецьке паливо критично важливе для ринку АЗС
Якщо на ринку газу південний коридор є резервним, то на ринку нафтопродуктів він став рятівним. Систематичні атаки знищили вітчизняну нафтопереробку, включно з Кременчуцьким НПЗ, через що країна опинилася у 100% залежності від імпорту.
У 2025 році загальні витрати на імпорт енергоресурсів сягнули 10,5 млрд доларів, з яких 6,6 млрд доларів (62,8%) припало на нафтопродукти. Греція стала другим за величиною постачальником (15,1% у грошовому вимірі), поступившись лише Польщі.
Пік переорієнтації логістики припав на вересень 2025 року, коли:
Загальний імпорт дизельного пального сягнув рекордних 678 тис. тонн.
Вперше постачання з півдня (Греція, Румунія, Туреччина) перевищили західні, склавши 356 тис. тонн проти 322 тис. тонн.
Обсяг саме грецького дизельного пального зріс на 17%, досягнувши 136 тис. тонн.
Основними бенефіціарами цього попиту стали грецькі НПЗ Hellenic Petroleum та Motor Oil Hellas. Проте, довгострокова спроможність Греції залишається під питанням. До введення санкцій ЄС ці заводи використовували дешеві російські напівфабрикати. Втрата цієї сировини підвищує собівартість виробництва і створює ризики для стабільності цін на газ 2026 та дизельне паливо.
Олексій Новіков також підкреслює критичну роль південного напрямку для стабільності цін на заправках:
«Грецький дизель спрацював як "рятувальне коло" для українського ринку АЗС. Коли у вересні 2025 року атаки на інфраструктуру обвалили постачання із заходу, саме порти Греції та румунська Констанца втримали ринок від дефіциту. Зараз ми спостерігаємо фундаментальний зсув: трейдери більше не розглядають Грецію як тимчасовий перевалочний пункт — це вже довгостроковий стратегічний партнер. Єдиний ризик полягає в тому, що грецькі НПЗ остаточно втратили доступ до дешевої підсанкційної сировини. Тому об'єктивна реальність така: вартість дизеля для українців буде повільно, але неухильно зростати».
Фінансова стійкість: роль міжнародних партнерів у закупівлях Нафтогазу
Операційна модель Нафтогазу залишається глибоко дефіцитною. Компанія змушена імпортувати ресурс за світовими цінами (на хабі TTF ціни досягали 62 євро/МВт-год), але продавати його населенню за фіксованими соціальними тарифами в рамках механізму ПСО. Цей структурний диспаритет генерує перманентний касовий розрив (cash gap).
Для запобігання колапсу ліквідності було мобілізовано безпрецедентний пакет фінансової підтримки, який дозволив укласти угоди з грецькими партнерами:
ЄБРР (Проєкт NAK IV): револьверна кредитна лінія до 500 млн євро під часткову гарантію ЄС (Ukraine Investment Framework).
Гранти Норвегії: додаткові безповоротні кошти на суму до 80,6 млн євро (NAK IV) та 138,4 млн євро (NAK III), спрямовані на покриття витрат на імпорт.
Внутрішні ресурси: у грудні 2025 року залучено кредитну лінію від ПриватБанку на 5 млрд грн.
Загальний обсяг: за оцінками уряду, мобілізоване фінансування для покриття потреб в імпорті газу на опалювальний сезон 2025–2026 років сягнуло майже 2 мільярдів євро.
Парадокс: З одного боку, ця фінансова архітектура дозволяє Нафтогазу виживати та імпортувати ресурс. З іншого — вона ж демонструє, що закупівлі через «Вертикальний коридор» є не стільки комерційною стратегією, скільки фінансовим навантаженням, життєздатним виключно завдяки кредитному плечу міжнародних організацій.
Висновки: що це означає для гривні, енергоринку та споживача
Підсумовуючи аналіз енергетичної співпраці між Нафтогазом та Грецією, можна сформулювати три ключові прогнози:
- Зміна цінової парадигми. Поки що імпорт газу з Греції є дорожчим за альтернативні маршрути. Однак завершення інфраструктурних проєктів (лупінг у Болгарії, гармонізація тарифів) до кінця 2026 року має потенціал зрівняти ціну з європейськими хабами, що створить конкуренцію і стримуватиме зростання вартості ресурсу для промисловості.
- Стабільність ринку АЗС. Греція стала ключовим гарантом стабільності ринку дизельного пального. Навіть при тимчасових проблемах із західними маршрутами (як це було восени 2025 року через атаки на нафтопровід «Дружба») південний коридор забезпечує безперебійність поставок. Це знижує ризики дефіциту та різких стрибків цін на заправках.
- Вплив на курс гривні та бюджет. Гігантський обсяг імпорту (8,2 млн тонн нафтопродуктів та значні обсяги газу) створює колосальний попит на валюту. Дефіцит зовнішнього фінансування України у 52 млрд доларів на 2026 рік означає, що стійкість Нафтогазу та здатність імпортувати дорогі ресурси прямо залежать від своєчасності надходження коштів від міжнародних партнерів. Будь-яка затримка фінансування може призвести до девальваційного тиску на гривню та ускладнити виконання контрактів.
Для кінцевого споживача стратегічний розворот на південь означає головне: енергетична незалежність України більше не є абстрактним поняттям. Вона базується на фізичній інфраструктурі, яку важче заблокувати, ніж традиційні західні маршрути, та на міжнародному фінансуванні, яке, хоч і створює боргове навантаження, забезпечує проходження опалювального сезону навіть у найскладніших умовах.
Поки «Нафтогаз» забезпечує базу газом, малий бізнес переходить на власну генерацію. Оцініть вигоду: «Сонячні станції: актуальність "зеленого тарифу" 2026» або «Енергетичний перехід: вартість відмови від газу».
Поширені запитання: що потрібно знати про енергетичний альянс України та Греції
Чому Нафтогаз імпортує газ із Греції, якщо це дорожче, ніж через Польщу?
Це питання стратегічної диверсифікації. Наразі сукупна вартість транспортування через «Вертикальний коридор» справді вища (близько 5,76 євро/МВт-год проти 3,00 євро/МВт-год через Польщу). Однак південний маршрут є критичним резервним каналом на випадок блокування західного напрямку — наприклад, якщо окремі країни-сусіди спробують використати енергетику як інструмент тиску. Крім того, завдяки міжнародній фінансовій підтримці (гранти Норвегії, гарантії ЄС) частина цієї різниці нівелюється.
Як саме грецьке дизельне паливо впливає на ціни на українських АЗС?
Греція стала другим за обсягом постачальником дизпалива в Україну (понад 15% імпорту в грошовому вимірі). Її ключова роль — забезпечувати стабільність ринку. Коли через атаки на інфраструктуру або технічні проблеми скорочуються поставки з Польщі чи Словаччини, грецькі термінали дозволяють швидко наростити імпорт, утримуючи ціни від спекулятивних стрибків. Наявність альтернативного логістичного плеча сама по собі є стримуючим фактором для трейдерів.
Коли «Вертикальний коридор» стане економічно вигідним, а не просто резервним?
Очікується, що переломним моментом стане 1 жовтня 2026 року. До цього терміну європейські оператори газотранспортних систем зобов'язалися запропонувати гармонізовані транзитні тарифи та повний спектр довгострокових продуктів бронювання потужностей. Також буде завершено будівництво лупінгу на ділянці Рупча-Ветріно в Болгарії, що збільшить реверсну потужність Трансбалканського трубопроводу до 15 млрд куб. м на рік. Ці зміни мають суттєво знизити вартість транспортування та зробити маршрут комерційно привабливим.
Звідки Нафтогаз бере гроші на імпорт газу та нафтопродуктів?
Основним джерелом є міжнародна технічна допомога та пільгове кредитування. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) надав револьверні кредитні лінії на загальну суму понад 770 млн євро в межах проєктів NAK III та NAK IV. Ці кредити супроводжуються безповоротними грантами від уряду Норвегії (понад 200 млн євро) та частковими гарантіями Європейського Союзу. Крім того, компанія залучає ресурси на внутрішньому ринку — наприклад, у грудні 2025 року було відкрито кредитну лінію в ПриватБанку на 5 млрд гривень.
Які основні ризики загрожують стабільності поставок із Греції?
Існує три ключові групи ризиків:
Безпекова: ескалація в Чорному морі призвела до зростання страхових премій для суден, що прямують до українських портів, на 300-500%. Це автоматично здорожчує кожну тонну пального.
Сировинна: грецькі НПЗ втратили доступ до дешевих російських напівфабрикатів через санкції ЄС. Пошук альтернативної сировини підвищує собівартість виробництва дизельного пального.
Регуляторна: наразі ринковий попит на потужності «Вертикального коридору» залишається мінімальним через високі тарифи та короткострокові мультиплікатори. Якщо до жовтня 2026 року не вдасться гармонізувати умови, маршрут ризикує залишитися лише формальним, а не повноцінним торговим шляхом.