Коли ви сплачуєте карткою, оформлюєте кредит, інвестуєте через застосунок або зберігаєте частину заощаджень у стейблкоїнах, навколо ваших транзакцій накопичується чутлива інформація: залишки, призначення платежів, контрагенти, геолокаційні та поведінкові ознаки. Саме тому банківська таємниця — базовий щит між клієнтом і сторонніми очима, але він не абсолютний. Доступ до рахунків можливий у чітко визначених законом випадках: для фінмоніторингу, за рішенням суду, на запити окремих держорганів чи під час виконавчого провадження. За даними НБУ та Держфінмоніторингу, у 2024–2025 роках посилився контроль за підозрілими операціями й цифровими каналами обслуговування. Далі розберемо, хто саме і за яких умов може отримати дані про ваші рахунки та як мінімізувати ризики.
Банківська таємниця: що це та коли її розкривають
Що таке банківська таємниця і яку інформацію вона охоплює
Банківська таємниця — це режим захисту відомостей про клієнта банку та його операції. Простими словами: банк не має права «розповідати» про ваші рахунки, платежі та фінансову поведінку будь-кому без законних підстав.
В українському праві базові правила встановлює Закон України «Про банки і банківську діяльність». До банківської таємниці зазвичай відносять дані про клієнта, наявність і реквізити рахунків, залишки, рух коштів, умови договорів, інформацію про кредити/депозити, а також інші відомості, отримані банком під час обслуговування.
Важливі терміни, які варто розуміти
Щоб не плутатись у формулюваннях, корисно розрізняти кілька понять.
- Фінансова інформація — ширше поняття, ніж «банківська». Це можуть бути дані про доходи, податки, активи, інвестиції, криптооперації (на рівні бірж/провайдерів), кредитна історія тощо. Частина цієї інформації є банківською таємницею, частина — ні.
- Доступ до рахунків — це або технічний доступ (можливість керувати рахунком), або інформаційний доступ (отримання даних про рахунок/операції). У контексті теми йдеться саме про доступ до інформації.
- Розкриття банківської таємниці — передача банком інформації третім особам на підставах, передбачених законом, або за згодою клієнта.
Як працює захист банківської таємниці на практиці
Механіка проста: за замовчуванням банк зберігає конфіденційність. Будь-яке розкриття — це виняток, який має спиратися на закон або на ваш письмовий/електронний дозвіл.
Зазвичай банк перевіряє:
- хто запитує інформацію;
- яку саме інформацію просять;
- чи є правова підстава і чи дотримано процедуру (форма запиту, реквізити, повноваження, строки).
Важливий момент: навіть коли закон дозволяє розкриття, обсяг має бути пропорційним запиту. Не «все підряд», а те, що прямо запитується та дозволено.
Закон: хто має доступ до банківської таємниці в Україні
Ключове питання — закон, хто має доступ до банківської таємниці. В Україні перелік суб’єктів і процедур визначається передусім Законом «Про банки і банківську діяльність» та іншими актами (зокрема у сфері кримінального процесу, фінмоніторингу й податків).
Нижче — найтиповіші категорії, які можуть отримати доступ до рахунків у частині інформації, але лише в межах повноважень і процедури.
Ви самі та уповноважені вами особи
Клієнт має право отримувати всю інформацію щодо власних рахунків і операцій. Також ви можете надати доступ представнику:
- за довіреністю;
- як уповноваженій особі компанії (для бізнес-рахунків);
- через письмову згоду на розкриття інформації конкретному адресату (наприклад, аудиторській компанії).
Практичний сценарій: ви оформлюєте іпотеку й даєте банку-заставодержателю згоду отримати виписку з іншого банку для підтвердження доходів/накопичень.
Суд і виконання судових рішень
Суд може зобов’язати надати інформацію, якщо це необхідно для розгляду справи. Окремі дані можуть запитуватися також у межах виконання рішень (залежно від процесу та повноважень органів/осіб, що виконують рішення).
Життєвий приклад: спір про поділ майна подружжя. Сторона через суд може ініціювати витребування інформації про рахунки та рух коштів за визначений період.
Правоохоронні органи в межах кримінального провадження
Доступ до фінансової інформації в кримінальному процесі зазвичай потребує належної процесуальної підстави (наприклад, ухвали слідчого судді) і має бути прив’язаний до конкретного провадження.
Сценарій: розслідування шахрайства з картками. Банк може надати дані про транзакції, отримувачів, рахунки та іншу інформацію, яку запитано законно.
Податкові органи та фінансовий контроль
Податкові органи можуть отримувати визначену законом інформацію. Окремо працює фінансовий моніторинг: банки як суб’єкти фінмоніторингу збирають і аналізують дані про операції, а в передбачених випадках можуть передавати інформацію уповноваженим органам (у межах процедур).
Практичний сценарій: великий регулярний обіг коштів без зрозумілого економічного сенсу може призвести до запитів банку щодо походження коштів. Це не «розкриття таємниці», але частина комплаєнсу; втім за певних умов інформація може потрапити до державних органів у рамках фінмоніторингу.
Національний банк України та регуляторний нагляд
НБУ як регулятор здійснює банківський нагляд і може отримувати інформацію від банків для виконання своїх функцій. Це не означає публічність даних: наглядова інформація також має режим обмеженого доступу.
Кредитні бюро та ваш кредитний профіль
Дані для формування кредитної історії можуть передаватися до бюро кредитних історій у порядку, визначеному законодавством і договорами. Це окрема сфера: не вся банківська інформація, а саме та, що стосується кредитних зобов’язань та дисципліни їх виконання.
Сценарій: прострочки за кредиткою відобразяться в кредитній історії і впливатимуть на рішення інших банків.
Коли банк може розкрити інформацію за вашою згодою
Найпоширеніша «мирна» підстава — ваша згода. Її часто дають, не читаючи, у випадках:
- оформлення розстрочки/кредиту (перевірка фінансового профілю);
- підключення бухгалтерського сервісу або еквайрингу для бізнесу;
- передачі виписок для візи, оренди житла, навчання за кордоном.
Порада: у згоді важливі три параметри — кому, яку саме інформацію і на який строк дозволено передавати. Якщо це сформульовано надто широко, ризики зростають.
Переваги банківської таємниці та її межі
Банківська таємниця — не формальність. Вона дає реальні плюси: зменшує ризик шахрайства, захищає приватність, робить фінансову поведінку менш «прозорою» для сторонніх.
Але є й межі:
- якщо є законна підстава, банк зобов’язаний надати дані;
- комплаєнс і фінмоніторинг означають, що банк може ставити питання й тимчасово обмежувати операції до з’ясування обставин;
- ваші власні дії (публікація скрінів, передача паролів, надмірні «згоди») часто створюють більше ризиків, ніж державні запити.
Типові ризики для клієнта і як їх зменшити
Найчастіше проблеми виникають не через «злив» банком даних, а через помилки клієнта або соціальну інженерію.
Ризики
- Надання доступу до рахунків «помічнику», бухгалтеру, знайомому через передачу паролів/коду з SMS.
- Фішинг і підміна дзвінків «від банку».
- Підписання згоди на занадто широкий обмін даними з фінсервісами.
- Використання сумнівних ботів/сервісів, які просять завантажити виписку або ввести дані картки.
Як зменшити ризики
- Ніколи не передавайте одноразові коди, PIN, CVV та доступ до застосунку.
- Використовуйте окремі картки для онлайн-платежів і підписок, ліміти та сповіщення.
- Перевіряйте, кому саме даєте згоду на обробку/передачу фінансової інформації, і обмежуйте обсяг.
- Для бізнесу — розмежовуйте ролі в інтернет-банкінгу замість спільного логіну.
Про те, чому «людський фактор» часто стає слабшою ланкою за будь-який закон, попереджає Олексій Новіков, фінансовий аналітик, ризик-менеджер у ETFokus:
«Головна ілюзія багатьох клієнтів — віра в те, що банківська таємниця є абсолютною "стіною". Насправді це регульований шлюз, який відкривається за чіткими правилами. Однак, як ризик-менеджер, я бачу іншу проблему: поки люди бояться фіскальних запитів, вони часто власноруч руйнують свою конфіденційність — через прості паролі, надання доступу сумнівним додаткам та соціальну інженерію. Тому пам’ятайте: юридичний захист працює всередині банку, але на екрані вашого смартфона безпека — це виключно ваша зона відповідальності».
Порівняння: банківська таємниця vs відкритий банкінг і «агрегатори фінансів»
Щоб краще зрозуміти тему, корисно порівняти класичну модель конфіденційності з моделлю, де ви самі «відкриваєте» дані фінтех-сервісам.
Коротко: банківська таємниця — це базовий захист за замовчуванням. Відкритий банкінг/агрегація — це контрольований обмін даними, якщо ви дали дозвіл.
| Критерій | Банківська таємниця (за замовчуванням) | Агрегатори/фінсервіси (за згодою) |
|---|---|---|
| Хто ініціює передачу | Банк лише за законом або вашою заявою | Ви (надаєте згоду/доступ сервісу) |
| Обсяг даних | Мінімально необхідний за запитом | Часто широкий (історія, категорії витрат) |
| Ризики | Переважно процесуальні (законні запити) | Кіберризики, витік у третіх осіб, надмірні дозволи |
| Кому підходить | Тим, хто хоче максимум приватності | Тим, хто хоче зручну аналітику бюджету/касових потоків |
| Контроль | Норма закону + внутрішні процедури банку | Ваші налаштування згоди + політики сервісу |
Якщо вам важлива приватність — мінімізуйте сторонні інтеграції. Якщо важлива зручність (облік, інвестиційна аналітика) — користуйтеся сервісами, але давайте доступ дозовано й лише перевіреним компаніям.
Практичний чек-лист: як захистити свої дані і контролювати доступ
- Перевірте, які згоди на обробку/передачу даних ви давали (у застосунку, під час кредитів, у договорах із сервісами).
- Вимагайте конкретики: кому, які дані, на який строк — і не підписуйте «безстроково та без обмежень».
- Увімкніть двофакторний захист, ліміти на операції, push-сповіщення та контроль геолокації/пристроїв (якщо доступно).
- Для великих переказів використовуйте окремий рахунок/картку з мінімальним залишком у повсякденному обігу.
- Не надсилайте виписки та фото документів у месенджерах без потреби; за можливості — через офіційні канали та з водяним знаком «для подання до …».
- Якщо підозрюєте шахрайство — одразу блокуйте картку/доступ і звертайтесь у банк через офіційні контакти.
Висновок
Банківська таємниця в Україні реально працює: за замовчуванням дані про ваші рахунки та операції захищені, а розкриття можливе лише за законом або за вашою згодою. Розуміння того, хто має доступ до банківської таємниці, допомагає тверезо оцінювати ризики й не панікувати через «страшні» формулювання. Найкращий захист — контроль власних дозволів, цифрова гігієна і мінімізація зайвого обміну фінансовою інформацією.
Хоча банківська таємниця в межах країни захищена законом, міжнародні стандарти прозорості фактично роблять ваші іноземні рахунки відкритими для податкових органів. Про те, як працює механізм передачі фінансових даних між країнами та які наслідки це має для українців, читайте у статті: «Автоматичний обмін податковою інформацією (CRS): наслідки для українців з рахунками в ЄС».