Банкам дедалі складніше швидко й гнучко фінансувати МСБ, тому бізнес шукає альтернативи — від фінтех‑платформ до рішень на блокчейні зі смартконтрактами та токенізованими борговими зобов’язаннями. На цьому тлі P2P кредитування бізнесу перетворилося на окремий клас інвестицій: приватні інвестори напряму або через платформу дають позики компаніям і заробляють на відсотках. Але разом із прибутковістю приходить ключове питання — ризик дефолту та якість скорингу. За оцінками Світового банку, глобальний ринок альтернативного (у т.ч. P2P) фінансування бізнесу продовжує зростати, а регулятори в ЄС посилили вимоги через ECSPR, підвищуючи прозорість для інвесторів. Далі розберемо, як працюють платформи, які метрики ризику дивитися й як відрізняти здоровий портфель від «красивої» дохідності на папері.
P2P кредитування бізнесу: умови, ризики та вигоди
Що таке P2P кредитування бізнесу
P2P кредитування бізнесу (peer-to-peer) — це модель, у якій приватні інвестори напряму або через онлайн-майданчик фінансують компанії, а бізнес повертає кошти з відсотками за графіком. Платформа виступає посередником: допомагає з відбором позичальників, організовує документообіг, платежі, інколи — стягнення прострочень.
Важливо відрізняти два схожі поняття. P2P lending зазвичай означає «інвестор → позичальник» у форматі позики. А краудлендинг/маркетплейс боргових інструментів може включати різні структури: від класичних договорів позики до цесії, факторингових схем або нот (platform-issued notes), залежно від юрисдикції.
Як працюють P2P платформи для бізнесу
Механіка здається простою — ви обираєте проєкт і отримуєте відсоток. Але всередині є кілька ключових етапів, від яких і залежить ваш ризик.
Відбір позичальників і скоринг
Майже всі P2P платформи для бізнесу декларують скоринг — оцінку кредитоспроможності компанії. Він може включати фінзвітність, обороти за рахунками, податкові дані, кредитну історію, інформацію про власників, судові реєстри та інші перевірки. Частина платформ публікує обсяг перевірок і логіку рейтингу, але методології часто є комерційною таємницею.
Момент, на який варто зважати: скоринг знижує ймовірність поганого відбору, але не прибирає ризики дефолтів — особливо у малого бізнесу, де касові розриви трапляються частіше.
Структура угоди та як ви заробляєте
Модель доходу інвестора зазвичай одна з трьох:
- інвестування в конкретну позику з фіксованою ставкою та графіком погашення;
- автоматичне розміщення за заданими параметрами (сума, ризик-клас, термін);
- купівля часток позик на вторинному ринку (якщо він є), щоб підвищити ліквідність.
Дохід формується з відсотків, а інколи — з штрафів за прострочення (але штрафи не варто сприймати як “додатковий заробіток”: у реальності прострочка — це сигнал проблеми, а не бонус).
Комісії, які з’їдають прибутковість
Перед інвестуванням перевіряйте, які комісії бере платформа: за інвестування, за обслуговування, за вторинний ринок, за виведення коштів, за валютну конвертацію. Навіть невеликі комісії помітно впливають на чисту дохідність, особливо на коротких термінах.
Ключові терміни, які треба розуміти інвестору
Нижче — короткий словник, без якого легко помилитися в оцінці ризику:
- Дефолт — стан, коли позичальник не виконує зобов’язання за договором (прострочка понад визначений період або юридично зафіксоване невиконання).
- Прострочка — затримка платежу. Не завжди означає дефолт, але статистично підвищує його ймовірність.
- Recovery (стягнення) — процес повернення боргу: переговори, реструктуризація, суд, робота з заставою, колектинг.
- LGD (loss given default) — розмір втрати у разі дефолту з урахуванням того, що частину боргу можуть повернути під час стягнення.
- Застава/порука — інструменти забезпечення, які можуть підвищити шанси на повернення, але не гарантують його.
Переваги інвестицій у бізнес через P2P lending
P2P кредитування бізнесу часто приваблює людей, які вже мають депозити/ОВДП/ETF і хочуть додати альтернативний інструмент з потенційно вищою дохідністю.
Основні плюси:
- Доступність: поріг входу на багатьох платформах відносно невеликий.
- Диверсифікація: можна розподіляти кошти між десятками позик і секторами.
- Прозоріший кешфлоу, ніж у акціях: зазвичай є графік платежів.
- Можливість керувати ризиком: вибір ризик-класів, термінів, забезпечення.
Життєвий сценарій: інвестор формує “облігаційний” сегмент портфеля, але хоче частину розмістити в коротші бізнес-позики з регулярними виплатами, розуміючи, що за вищий купон доведеться прийняти ризики дефолтів.
Ризики дефолтів: що реально може піти не так
Потенційний дохід у P2P завжди йде поруч із ризиком. Важливо не лише знати, що дефолти можливі, а й розуміти, як саме вони впливають на портфель.
Кредитний ризик позичальника
Малий і середній бізнес чутливий до сезонності, падіння продажів, затримок оплат від контрагентів, змін у логістиці та регуляторних вимогах. Навіть компанія з хорошими оборотами може “провалитися” через касовий розрив або втрату ключового клієнта.
Ризик платформи (операційний і юридичний)
Ви залежите від того, як платформа:
- зберігає та обліковує права вимоги;
- організовує платежі (у т.ч. через платіжних провайдерів);
- діє у випадку прострочень;
- розкриває інформацію й уникає конфлікту інтересів.
Також має значення юрисдикція, ліцензування/реєстрація, комплаєнс, процедури KYC/AML. Якщо платформа зупинить роботу, процес повернення коштів може ускладнитися навіть без дефолтів позичальників.
Ризик ліквідності
На відміну від біржових інструментів, P2P-позики часто складно швидко продати. Вторинний ринок, якщо існує, може “замерзати” в турбулентні періоди, а продаж — вимагати дисконту.
Ризик концентрації та “помилки диверсифікації”
Небезпечно вкладати великі суми в одного позичальника, одну галузь або короткий період видач (коли всі позики мають схожий макроризик). Диверсифікація працює, коли позики справді різні за профілем ризику.
Приклади: як це виглядає на практиці
Сценарій 1: “Гонитва за ставкою”. Інвестор обирає тільки найвищі відсотки без аналізу забезпечення та якості позичальника. Через кілька дефолтів портфельна дохідність падає нижче очікуваної, бо втрати перекривають “жирні” проценти.
Сценарій 2: “Автоінвест + дисципліна”. Інвестор налаштовує автоінвест у кілька ризик-класів, ставить ліміти на одного позичальника й регулярно реінвестує платежі. Результат зазвичай більш рівний, але все одно залежить від циклу дефолтів і якості стягнення.
Сценарій 3: “Потрібні гроші швидко”. Інвестору терміново потрібна ліквідність, але вторинний ринок слабкий. Доводиться продавати частки з дисконтом або чекати погашень за графіком.
Порівняння з альтернативами: що обрати інвестору
P2P найкраще розглядати як додаток до базових інструментів, а не їх заміну. Нижче — коротке порівняння.
| Інструмент | Потенційна дохідність | Ризик втрат | Ліквідність | Кому підходить |
|---|---|---|---|---|
| P2P кредитування бізнесу | вища за депозити, але залежить від дефолтів і стягнення | від середнього до високого | середня/низька | тим, хто готовий до ризику й робить диверсифікацію |
| Банківський депозит | зазвичай нижча | низький (але є ризик банку) | висока/середня | тим, кому важлива простота й передбачуваність |
| ОВДП/держоблігації (де доступно) | часто конкурентна на довгому горизонті | відносно низький | середня/висока | консервативним інвесторам, хто хоче “якір” портфеля |
| Корпоративні облігації | середня/вища | середній | залежить від емітента/ринку | тим, хто вміє аналізувати емітентів і приймає ризик |
Логіка вибору проста: якщо ваш пріоритет — збереження і ліквідність, P2P буде надто нервовим. Якщо ви шукаєте додаткову дохідність і готові прийняти ризики дефолтів, P2P lending може стати невеликою частиною портфеля.
Практичні поради: як знизити ризики
Перед тим як вкладати гроші, корисно ставити собі не питання “який відсоток?”, а “яка ймовірність втрати і що буде в дефолті?”.
На що дивитися при виборі P2P платформи для бізнесу
Зверніть увагу на:
- прозорість: чи є публічні правила, звіти про прострочки/дефолти, політика стягнення;
- структуру прав: кому належить вимога до позичальника, як вона обліковується;
- процедури дефолту: реструктуризації, судова робота, реалізація застави;
- конфлікт інтересів: чи кредитує платформа “свої” компанії, як це розкривається;
- технічну надійність: безпека акаунту, 2FA, історія інцидентів.
Як будувати портфель у P2P
Практичні правила:
- ліміт на одного позичальника (щоб один дефолт не “вибив” результат);
- мікс термінів (частина коротких позик для гнучкості, частина довших — для ставки);
- реінвестування за планом, а не емоційно;
- перевірка, чи є забезпечення, і що саме є забезпеченням на практиці.
Чек-лист інвестора
- Визначте частку P2P у портфелі як високоризикову: інвестуйте лише те, що готові заморозити й частково втратити.
- Розбийте суму мінімум на 20–50 позик (або використовуйте автоінвест із лімітами).
- Оцініть правила дефолту: коли позику визнають проблемною і як діють далі.
- Перевірте комісії та реальну чисту дохідність після них.
- Не женіться за максимальною ставкою: вона часто є платою за підвищену ймовірність дефолту.
- Плануйте ліквідність: не вкладайте в P2P гроші, які можуть знадобитися в найближчі місяці.
Висновок
P2P кредитування бізнесу може додати портфелю дохідність і регулярний грошовий потік, але це не “аналог депозиту”, а інструмент із реальними ризиками дефолтів і обмеженою ліквідністю. Найкраще працює підхід із диверсифікацією, перевіркою платформи та дисципліною в управлінні часткою P2P. Якщо ставитися до P2P як до високоризикової частини портфеля й обирати платформи усвідомлено, інструмент може бути корисним — без ілюзій і неприємних сюрпризів.
P2P-кредитування бізнесу має схожі ризики з краудінвестингом, тому важливо розуміти, як працюють платформи, де приватні інвестори напряму фінансують компанії.